Україна почала звіт четвертого року боротьби з російською агресією. На лінії розмежування на Донбасі в останні місяці зберігається статична ситуація. Однак удар США по військовій базі в Сирії і можливий вже сьогодні, 15 квітня, превентивний удар ВМФ США по КНДР може кардинально змінити розстановку сил на світовій шахівниці.
Вдарив першим я тоді — так було треба
Після розпаду СРСР до США як єдиної супердержави, природним чином перейшла роль "світового поліцейського". За жандармські функції Америку багато ненавиділи, але тільки вона мала військові та економічні можливості поставити на місце знахабнілого диктатора. В результаті дій «злого поліцейського» сербський диктатор Слободан Мілошевич опинився на судовій лаві в Гаазі, а Саддама Хусейна повісили за вироком суду в Багдаді.
Однак адміністрація Барака Обами добровільно відмовилася від ролі "світового жандарма". В результаті Росія анексувала Крим і окупувала третину Донбасу, а ІГІЛ досяг значних успіхів у створенні терористичної держави на Близькому Сході.
Адміністрація Дональда Трампа також прийшла до влади з гаслами, що порятунок потопаючих справа рук самих потопаючих, а Америці потрібно концентруватися на внутрішніх проблемах. Правда, ще до початку передвиборчої кампанії Дональд Трамп зробив багатозначний запис у власному Твіттері: «З усіма грізними словами Обами про Росію і Україну, захопили Крим і продовжують тиснути», зазначивши, що він, будучи президентом, не допустив би зневаги Росії до своєї позиції.
Те, що це не просто слова, Дональд Трамп переконливо продемонстрував 7 квітня 2017 року, коли у відповідь на хімічну атаку випустив по військовій базі сирійського диктатора Асада 59 ракет «Томагавк». Росію повідомили про удар по її союзникові за кілька годин. Знамениті системи ППО С-300 і С-400, які і «мухи не пропустять в сирійському небі», виявилися абсолютно безпорадними. Путін отримав публічного ляпаса. І стоїть сьогодні між дилемою, бути союзником «тварини Асада» або здати з потрохами на поталу Штатам свого вірного і майже єдиного союзника.
Слідом за цим ударна група ВМС США на чолі з авіаносцем «Карл Вінсон» вирушила до корейського півострова, щоб, можливо, вже сьогодні нанести потужний удар по північнокорейському диктатору Кім Чен Іну, що розмахує ядерним кийком.
Російський військовий експерт Михайло Ходаренок мальовничо описав, що чекає мільйонну армію КНДР, якщо 2,5 тисячі «Томагавків» завдадуть удару по військових об'єктах країни.
«В результаті такого удару Кім Чен Ин буде позбавлений можливості застосувати зброю масового ураження. Одночасно з цим буде проведена парализація державного і військового управління, виведення з ладу вузлів зв'язку і об'єктів протиповітряної оборони. Потім вже без жодних перешкод з боку противника почнеться планомірне побиття решти сил і засобів північнокорейського лідера».
Судячи з останніх повідомлень інформагентств, Пентагон все ж відмовився від нанесення превентивного удару і дасть шанс корейському диктатору провести почесну капітуляцію.
У будь-якому випадку, готовність США використовувати на повну котушку свою військову перевагу створює в світі нову ситуацію - «Іскандери» більше не сміються.
Український фронт
Під час нещодавньої зустрічі держсекретаря США Рекса Тіллерсона і президента Росії Володимира Путіна, в основному, обговорювалося питання почесної капітуляції російського режиму в Сирії. Угруповання російських військ повинне бути виведено, а Росія повинна припинити підтримку Асада. Інакше - нові санкції, які можуть включати заборону на будь-які інвестиції в економіку Росії і ембарго на продаж російської нафти і газу, що означає неминучий крах рубля як раз напередодні президентських виборів.
Ситуація ускладнюється для Росії тим, що військових можливостей для адекватної відповіді американцям в Сирії у них немає ні найменших. Однак в умовах гібридної війни Кремль може піти ва-банк і зважитися на нове загострення в Україні.
Російський письменник шовініст Алєксандр Проханов вже запропонував в кращих православних традиціях помститися за Асада, завдавши ракетний удар по Україні.
Отже, Україна — це, з точки зору Кремля, один з небагатьох варіантів продемонструвати світу і своїм вірнопідданим, що Росії є чим відповісти зарвавшейся Америці. І тут у Путіна є три основних варіанти можливої реакції в найближчі кілька місяців.
Сценарій 1. Велика війна
Російський режим може цього літа піти ва-банк і розпочати широкомасштабну агресію проти України, отримавши перед цим додаткові козирі у вигляді анексії Білорусі, ОРДЛО і Придністров'я.
Такий сценарій видається цілком імовірним українському військовому експерту Олексію Арестовичу.
«Кремль починає Велику Літню Кампанію, яка повинна, за задумом, стати президентською. Є чимала вірогідність визнання/прийняття до складу РФ Придністров'я, ЛНР/ДНР і активізації сепаратизму в Одеській, Харківській областях, Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Закарпатті. Термін: травень — серпень.
Потім, "взяття" Білорусі, в тому або іншому вигляді (навчання "Захід - 2017) і "розмова з Заходом і Україною", з позиції невеликого СРСР-2.
Залізно буде розгойдування Одеси та Маріуполя. Їм треба відрізати нас від морських шляхів сполучення і зробити недієздатним огризком», - зазначає Арестович.
Однак подібна ескалація загрожує жорсткими санкціями. Також проведення широкомасштабної військової кампанії проти трьохсоттисячної української армії (разом з Нацгвардією) вимагає проведення хоча б часткової мобілізації в Росії. Враховуючи сьогоднішні протести молоді та далекобійників, Кремль ризикує отримати справжній сплеск антивоєнного руху, тим більше на тлі провалу сирійської авантюри. Проте дії Москви не завжди можна пояснити логікою — тому ризик широкомасштабної ескалації повністю відкидати не можна.
Сценарій 2. Почесна капітуляція
Кремль згортає військову кампанію на Донбасі і виводить війська з окупованих територій. Ватажків ОРДЛО міняють на менш одіозних, які в ході переговорів витончено здають «республіки» на милість Києва. В рамках Мінського процесу контроль над неконтрольованої частиною українсько-російського кордону переходить до місії ОБСЄ. Дональд Трамп пише в Твіттері про миротворця Путіна. А росіянам Соловйов з Кисельовим по зомбоящику бадьоро розкажуть про велич вождя, який зруйнував західний фронт проти Росії і врятував великоскрепну від руйнівних санкцій.
Але поки що цей варіант виглядає малоймовірним. Уход Путіна з Донбасу після трьох років війни буде сприйнятий російськими елітами, як серйозна поразка з наступними висновками, неприємними для Путіна, який вже вдруге промахнувся. Та й не в характері російського президента виконувати угоди не на словах, а у справі..
Сценарій 3. Наступ на Донбасі
Так звані нещодавні військові збори «ДНР», на які бойовики зігнали майже тридцять тисяч студентів і бюджетників, повинні були продемонструвати картинку запасів «гарматного м'яса» в засіках «республіки». На цьому тлі Кремль може спробувати значно посилити російське військове угруповання в ОРДЛО, щоб створити передумови для успішного військового наступу.
Наступ буде носити не стратегічний, а тактичний характер і матиме на меті за допомогою захоплення частини української території спричинити внутрішньополітичну кризу в країні.
Найбільш «привабливими» цілями в такому випадку для росіян видається Авдіївка і Маріуполь. Напевно, Росія спробує «виправдати» наступ бойовиків ОРДЛО якою-небудь провокацією. Не дарма ж опальний ватажок «ДНР» Олександр Ходаковський із завзятістю Нострадамуса віщує про кривавий наступ ВСУ вже в середині травня. На думку більшості експертів, подолати добре укріплену оборону сил АТО військовим шляхом у росіян шансів практично немає. Але якщо їм вдасться розгойдати за допомогою «п'ятої колони» ситуацію в прифронтових містах, то тоді у бойовиків можуть з'явитися шанси.
А військова поразка, за задумом кремлівських стратегів, неминуче загострить ситуацію в Києві і призведе до дострокових виборів президента і парламенту. Мабуть, це найбільш правдоподібний сценарій розвитку ситуації під час літньої кампанії 2017 року.
Але для того, щоб не дати йому втілитися в життя, у нашої армії і силових органів є всі можливості.
Замість післямови
Напередодні світлого свята Великодня хочеться вірити, що 2017-й рік стане останнім військовим роком для нашої країни. Останнім часом міжнародна ситуація кардинально змінилася в кращий для України бік. Ще кілька місяців тому існувала реальна можливість зняття з Росії західних санкцій, а сьогодні експерти сперечаються про те, введуть чи ні нові.
Українська армія стає сильнішою з кожним днем. Національна економіка продовжує рости, фінансова система стабілізувалася, а золотовалютні резерви перевищили 16 мільярдів доларів. Над ватажком «ДНР» Олександром Захарченко, що зробив гучну заяву 1 березня, що нібито Україні залишилося існувати 60 днів, сміються навіть власні соратники.
Глава РНБО і за сумісництвом «Кривавий Пастор» Олександр Турчинов у своєму останньому інтерв'ю зазначив: «У нас немає іншої альтернативи, окрім як перемагати. Минулий рік був першим, коли ми не здали жодного метра землі, а навпаки отримали десятки кілометрів.
Тому я вважаю, що наше завдання - метр за метром, кілометр за кілометром, мінімізуючи втрати, просуватися на схід. Головне - не проскочити кордон».
Три роки тому - така обіцянка виглядала б недоречною бравадою. Сьогодні ж це сприймається як банальна констатація очевидного факту — у нас є всі шанси на перемогу.