Ми часто говоримо про героїзм бійців АТО/ООС, які уже сьомий рік поспіль боронять східні кордони нашої держави, щоденно ризикуючи життям і здоров’ям.
Але вкрай рідко згадуємо про не менший героїзм матерів цих бійців, які виховали гідних синів своєї країни і у непростий момент вибору підтримали їхнє рішення боронити рідний край до останнього.
Ми хочемо поділитися історією матері і сина — звичайної, загартованої важкою працею, сільської жінки та поліцейського, а з 2016 року — і воїна АТО.
Старший сержант поліції Олександр Сиско служить в поліції з 2002 року. Професійний шлях в органах внутрішніх справ розпочав зі служби у столичному підрозділі. В 2007 році повернувся служити на Хмельниччину — щоб бути поближче до батьківського дому і допомагати матері, яку почало підводити здоров’я.
Саша ще з юності любить спорт. Спочатку активно займався рукопашним боєм, захищаючи честь правоохоронних органів на різноманітних змаганнях, а тепер захопився бігом. Правоохоронець розробив для себе власну систему занять і за одне тренування пробігає до 20 км. Саме зайняття спортом він вважає запорукою гарного настрою і міцного здоров’я. Тому коли у його матері почалися негаразди із самопочуттям, він вирішив і її долучити до активних занять спортом, незважаючи на вельми поважний вік.
У травні матері Олександра — Надії Омелянівні Андріюк – виповнюється 70. Останніх 5 років вона з подачі сина активного займається скандинавською ходьбою, долаючи за одне тренування 10 км шляху по пересіченій місцевості, адже живе жінка у селі на березі Дністра. Більше того, активна пенсіонерка почала добиватися у органів місцевого самоврядування, аби в їхній громаді створили спеціальну трасу.
Коли її запитуєш про те, як саме вона почала займатися скандинавською ходьбою, жінка з вогником в очах відповідає: — Це мене мій синок, Саша, навчив. Він мені і програму написав, і маленький спортзал в одній з кімнат обладнав. Я тепер навіть важкі вправи виконую, які не завжди молодь може зробити.
Але запальний вогник в очах швидко змінюється на сум, коли запитуєш, де зараз Сашко.
— Мій син зараз на сході. Він з 2016 року учасник ООС. Служить у спецпідрозділі «Богдан» Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області. Ви навіть не уявляєте, як я щоразу хвилююся, коли він їде в чергову ротацію. Але, разом з тим, і дуже пишаюся, що моя дитина захищає рідну землю. У цьому місяці у мене ювілей. Але ж яке то свято, коли твоя рідна кровиночка далеко і щодня ризикує життям. Відсвяткуємо, коли Сашко повернеться, адже у нього теж день народження у травні.
Керівництво поліції Хмельниччини відгукується про Олександра Сиска, як про хорошого працівника і надзвичайно порядну людину. А це, звичайно ж, заслуга матері. Тому начальник ГУНП в Хмельницькій області прийняв рішення нагородити Надію Омелянівну Андріюк в якості подяки за гідне виховання сина та з нагоди Дня матері відзнакою «Орден матері бійця АТО».