Працівники груп реагування патрульної поліції зі всієї області, які завжди першими виїжджають на повідомлення громадян, навчалися розпізнавати суїцидальні прояви, налагоджувати контакт з людьми, які їх проявляють, та запобігати самогубствам.
Провела тренінг Валентина Адамів, старший психолог сектору психологічного забезпечення УКЗ ГУНП в Хмельницькій області. Валентина сама нещодавно закінчила перший в Нацполіції курс для кризових перемовників, які якраз працюють з такими випадками, і радо поділилась набутими знаннями з колегами.
— Самогубство — це надзвичайно складне явище, причини якого включають в себе соціальні, економічні, психологічні, культурні, релігійні, медичні фактори тощо. Суїцидальна поведінка не є виключно медичною чи психологічною проблемою. Неможливо виділити вік, стать, рівень освіти, соціальну приналежність, які б впливали на кількість суїцидів. Кожен випадок — індивідуальний! — говорить Валентина Адамів. — Тож ми навчаємо колег, як розпізнавати суїцидальні прояви і як налагоджувати контакт з людьми, які їх проявляють.
Ось найхарактерніші ознаки, які можуть свідчити про суїцидальні нахили:
1. Попередня спроба самогубства: у багатьох людей, котрі закінчують життя самогубством, була спроба суїциду раніше.
2. Усні погрози: деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри: «Я не можу цього витримати», «Я не хочу більше жити», «Я хочу покінчити із собою». Часто висловлювання можуть бути замасковані: «Ви не повинні за мене турбуватись», «Я не хочу створювати вам проблеми», «Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду», «Вони дуже скоро пожалкують, коли я їх залишу» і т.д. Усі погрози такого типу повинні сприйматися серйозно.
3. Зміна в поведінці: наприклад, активні люди можуть стати замкнутими й заглибитись у себе; нерішучі люди можуть навпаки здійснювати надзвичайно ризиковані вчинки.
4. Токсикоманія, наркоманія, алкоголізм.
5. Незвичні покупки: людина може прагнути купити зброю, мотузку та інші речі, які можуть викликати підозру.
6. Відмова від власності: той, хто вирішив здійснити самогубство, може роздавати власні речі.
7. Зміни у вживанні їжі, порушення сну, тривожність, неврівноваженість, утрата інтересу до діяльності.
8. Проблеми у навчальному закладі: пропуски занять, емоційні вибухи або інша поведінка, не властива даному студенту.
9. Теми смерті: бажання закінчити своє життя може проявлятись у малюнках, у поезії, записах у щоденнику, соціальних мережах тощо.
10. Раптові (неочікувані) стани ейфорії: людина має щасливий вигляд після тривалого депресивного стану — це може означати, що вона відчуває полегшення від остаточно прийнятого рішення про скоєння самогубства.
11. Агресивність, неадекватна поведінка з метою привернення уваги або досить тривале переживання горя після втрати когось.
А от наступні рекомендації допоможуть поліцейським, учителям, батькам, одноліткам налаштувати контакт з людиною, схильною до самогубства, й таким чином попередити акт саморуйнування особистості.
• Вислуховуйте — «Я чую тебе». Не намагайтесь утішити загальними словами типу «Ну, все не так погано», «Вам стане краще», «Не варто це робити». Дайте людині можливість висловитись. Ставте запитання й уважно слухайте.
• Обговорюйте — відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтесь говорити про це — більшість людей відчувають незручність, говорячи про самогубство, і це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства, тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність, підозрілість.
• Будьте уважні до непрямих «маячків», які можуть свідчити про суїцидальні наміри. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати дорослого за його зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви приймаєте їх серйозно.
• Підкреслюйте тимчасовий характер проблем — визнайте, що його відчуття дуже сильні, проблеми складні. Дізнайтесь, чим ви можете допомогти, оскільки вам він уже довіряє. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти в цій ситуації.
Сектор комунікації поліції Хмельницької області