Напередодні 1 жовтня, коли ми вшановуватимемо наших захисників і захисниць, хочемо розповісти вам кілька історій поліцейських, які захищали і продовжують захищати нас у цій війні. І перша історія — про кінолога Володимира Козицького та його відданого напарника — спанієля Ріка. Разом вони були в ротації на Київщині, а згодом — і на Херсонщині.
Рік — спеціаліст із пошуку зброї та вибухівки. Тож як на деокупованій Півночі, так і на Півдні для нього та Володимира було чимало роботи. До речі, на Київщині Рік знайшов величезний схрон з боєприпасами та вибухівкою, які окупанти залишили, поспішно відступаючи.
«Буча, Ірпінь, Гостомель… Про звірства рашистів ми дізнались не з новин, а побачили на власні очі, — розповідає Володимир. — Яких тільки пасток не залишив ворог, втікаючи від українських захисників. Роботи було дуже багато…»
Під час наступної ротації на Херсонщину Володимир не змінював напарника — знову поїхав із Ріком.
«Херсонщина дуже забруднена… Протитанкові міни, осколкові гранати, снаряди від мінометів, тротилові шашки… І ще багато чого ми знайшли на багатостраждальних українських землях», — продовжує поліцейський.
У далекому 2006 році, коли Володимир Козицький розпочинав службу, каже, і подумати не міг, що доведеться побачити війну на власні очі. Працював патрульним, очолював ІТТ, а згодом завдяки стійкому характеру, терпінню та любові до тварин зміг опанувати нову для себе професію кінолога. У всіх починаннях його підтримувала дружина та діти.