Окрім того, що учні гімназії №2 виготовляють маскувальні сітки і всіляко долучаються до благодійності, для українських воїнів вони створюють обереги.
Саме на такі речі бійці чекають чи не найбільше – як діти на цукерки. І скільки смутку, якщо комусь не вистачить! Тож учні завзято працюють, щоб вистачило на всіх.
Секретів тут нема: із жовто-блакитних та червоно-чорних стрічок плетуть фенечки. А шматочок мікрофібри, нитка та шпилька за кілька хвилин у дитячих руках перетворюються на ангелика, якого можна почепити на груди.
- У нас на столі постійно лежать стрічки і ножиці. Діти приходять у будь-який момент, беруть відрізок стрічки і плетуть, - розповідає вчителька трудового навчання гімназії №2 Ірина Думна.
В обереги вплетене єдине дитяче бажання – «повертайтесь живими!». Тож, можливо, саме через це в них відчуваєш неймовірну енергетику одразу, як тільки візьмеш до рук.
І вже наступного разу, коли на схід поїде черговий «привіт», зібраний волонтерами, сюди ж покладуть обереги. Діти не знають, якому бійцю що дістанеться, та їм однаково, бо всі вони поріднилися. Отак на відстані зав’язується незрима дружба: доки захисник береже спокій тих дітей на сході, його захищає маленький янгол, створений дитячими руками. Як каже директор гімназії №2 Віктор Байдич, це зв'язок із рідною землею, і такі-от обереги піднімають бойовий дух.