Введення системи Прозорро в Україні стало важливим етапом не лише для якісного реформування самого поняття державних закупівель, але і для прийняття нового вектора руху в європейському напрямі. Рівень публічних закупівель в Європі раніше здавався недосяжним. Зараз Європа віддає належне українській торговельній системі і визнає її дієздатність та ефективність.
В чому ж секрет такого визнання? Що сталося з українськими державними закупівлями після того, як використання системи Прозоро стало обов’язковою умовою проведення публічних торгів?
Треба обмовитися, що прикметник «публічні» стало застосовним до слова «закупівлі» саме з моменту запуску системи. І якщо зараз слова «державні» і «публічні» фактично стали синонімами, то раніше про це мова не йшла. Державні закупівлі аж ніяк не можна було назвати публічними. Відбувалися вони переважно у закритому форматі, замовники не мали зобов’язань звітувати про їх результати широким масам, а постачальники здебільшого складали певне привілейоване коло, вхід до якого для сторонніх був категорично заборонений.
На фоні вищевикладеного середній та малий бізнес навіть не думали про участь в державних торгах. Більш того, до них відносилися з великою долею скепсису – непрозорість торговельних операцій держави обросла великою кількістю легенд та стереотипів. Перед системою Прозоро та акредитованими нею торговельними майданчиками стояла дуже складна задача по їх ліквідації та позитивної трансформації репутації держави в очах громадськості.
Назва системи співзвучна її головному принципу. Всі державні закупівлі стали проводитися в онлайн форматі. Окрім цього, кожна операція, етап та процедура перетворилися в доступні для перегляду категорії як для учасників і замовників, так і для сторонніх спостерігачів, бажаючих впевнитися у справедливості вибору постачальника чи адекватності вимог тендерної документації. У випадку виникнення скарг та їх подальшого розгляду в АМКУ кожен охочий може спостерігати за ходом розгляду та результатом.
Для постачальників відкрилися двері нових можливостей. Державний ринок, раніше недоступний та закритий, водночас перетворився на просторе поле торговельних операцій без жодних обмежень на вхід. Єдина умова – відповідати всім критеріям, вказаним замовником в тендерній документації. Розмір підприємства та навіть його місцезнаходження перестали грати ключову роль у державних закупівлях, адже головним показником вибору оптимальної пропозиції стала запропонована ціна.
Нерезиденти поступово починають приглядатися до українського ринку. Так що в майбутньому цілком можливе масштабне розширення меж українських торговельних операцій електронного формату.