Суржик в Україні: біда для української мови чи особливість

Зранку чуєш: «Добре утро. Як діла?». В автобусі виконуєш «просьбу оплатити білєтіки». Далі «виходиш на слідуючій остановці», ідеш до роботи «тудою» чи «сюдою»… І тобі «то канєшна не нравицця».

Суржик оточує нас майже повсюдно. Звідки він? Від незнання, від намагання говорити російською, від байдужості?

Суржик – це російсько-українська мовна мішанка. За російського царизму українську мову забороняли століттями. Та навіть за переписом 1910 року на території сучасної України понад 70% людей, навіть на сході, говорили українською.

Діалектологічна карта України із брошури Всеволода Ганцова «Діалектична класифікація українських говорів» 1923 року.

За радянської влади українських селян, основних носіїв української, заморили голодоморами. Письменників, вчителів – масово репресували. Українську мову витіснили практично з усіх сфер життя. Її вивчення, на відміну від російської, не давало жодних кар’єрних перспектив. Не знаючи до ладу жодної мови, українці намагалися говорити російською, щоб «вивищитися». А на практиці виходив суржик – продукт колоніального панування.

За дослідженням КМІС від 2012 року, суржиком спілкується від 11 до 18 відсотків усього населення України. Від 2,5% у Захiднiй Українi до максимального показника в 21% у пiвденних та схiдних регiонах. Водночас, ця цифра показує лише тих, хто усвідомлює свою суржикомовність.

Так лише в Україні?

Однак, суміш мов характерна і для інших країн. У Білорусі – це трасянка (російська і білоруська), в Америці – наприклад, спенгліш (суміш іспанської та англійської), або ж американсько-російська мішанина: «Вам пісом ілі наслайсить?»; американсько-українська мішанина: «Закрийте віндоу, ато чілдренята заіліють» та інші.

ВВС навіть створила окрему мовну службу, що мовить піджин-англійською – для Західної і Центральної Африки. Нігерійський піджин – це суміш англійської, іспанської, французької, португальської та мов західної Африки. І лише в Нігерії цю мову знає понад 75 мільйонів людей.

Є мова літературна. Ми нею пишемо, читаємо і спілкуємося, наприклад, на навчанні. А є мова жива. І в жодній країні світу більшість людей чистою, рафінованою, професорською мовою не говорить. Усюди є домішки з інших мов, помилки та неграмотність.

З одного боку, можна намагатися зменшити ці засмічення.З іншого – вивчити, зрозуміти, з чого складається цей суржик, послухати бабусь, говірки яких складаються з різних-різних мов. І використовувати його з гумором. Бо як-не-як, а український суржик – унікальний. А ще є теорія, що майбутня мова людства – це один суцільний глобальний суржик!