У Хмельницькому попрощались з бійцем, який загинув захищаючи Україну

У останню путь провели хмельничанина, 43-річного бійця Сергія Новікова, який загинув 28 травня у Бахмуті, захищаючи Україну від російських загарбників. Попрощатися з Сергієм прийшли вдова, донька, друзі й колеги.

У 43 річного загиблого захисника України Сергія Новікова залишилися вдова й донька. Вони, а також батьки дружини - єдині його родичі. Як розповіла товаришка загиблого Марічка, Сергій не знав своїх батьків.

«Він намагався знайти своїх батьків, він дуже старався, але нічого не вийшло. Йому дуже хотілося знати, побачити маму. Він нічого від неї не хотів. Тільки знати. Але, на жаль, не здійснилася його мрія», - говорить Марічка.

За словами Марічки, її свекруха на вихідні забирала додому свого сина і його товариша-сироту.

«Свекруха розказувала: «Колись прийшов він, гралися, гралися, а потім побачив на стіні фотографію там, де я з чоловіком і з дітьми, то так розплакався, бідний, він так хотів родини!». Родина - це його дружина, донька і батьки дружини, а своєї родини, крім товаришів, в нього не було», - каже Марічка.

Дорослим Сергій Новіков знайшов ще одну родину, хоч і не рідну за кров’ю - розповідають його товаришки Галина й Наталія.

«Брат приходить додому і каже мамі, що є хлопець, який один залишився в гуртожитку, чи не може він з нами відсвяткувати Новий рік. Він привів його додому, і після цього ми вже всією сім’єю дружили з ним, він приходив до нас, маму нашу він мамою називав, бо йому не було, де притулитися. Ми сприймали його, як друга, як брата. Дуже шкода», - розповіли товаришки загиблого.

Зі слів Галини, востаннє від Сергія отримали повідомлення 18-го травня.

«Він сам вирішив і казав, що приїде в Хмельницький, приїде до нас. Зустрінемось», - говорить Галина.

У 2014-му році Сергій Новіков пішов на фронт добровольцем, розповідає його товариш Олександр.

«З початком агресії 2014 року його дуже такі емоції переповнювали, він хотів миру і спокою. Для мене особисто його загибель це великий шок», - каже Олександр.

Як розповів Олександр, коли Сергій бував у відпустці в Хмельницькому, завжди зустрічався з товаришами й колегами, але про війну розповідати не хотів.

«Він не дуже любив говорити про війну. Розказував лише якісь цікаві історії, веселі, а про події на фронті він не любив говорити», - розповів товариш загиблого.