«Церква – лише про пожертви? Це стереотип». Кейс священника, який відкрив мініпекарню на Хмельниччині та годує ЗСУ

Засновник мініпекарні Тарас Хом’юк розповів ШоТам, як за допомогою соціального підприємства йому вдається робити добрі справи та розвіювати міфи про церкву.

Тарас Хом’юк, Священник, засновник мініпекарні в Кам’янець-Подільському

Соціальним бізнесом можуть займатися не тільки підприємці

З 2010 року, коли став священником, я розвивав Українську Греко-Католицьку Церкву в Хмельницькій області: займався будівництвом храмів і заснуванням нових релігійних парафій. Однак з початком повномасштабної війни діяльність кожної свідомої громади змінилася. Зокрема, ми почали працювати в напрямі допомоги Збройним силам України та внутрішньо переміщеним особам.

Думки про власне соціальне підприємство у мене з’явилися, коли я проходив курс «Молодіжний апостолят парафії», де священники набиралися навичок служіння в соціальному напрямі та навчалися реалізовувати свої проєкти. Я подумав, що зазвичай соціальним бізнесом займаються підприємці, але ж його можна створити й у своїй громаді. І ми почали міркувати, яке це може бути підприємство, щоб воно приносило і дохід, і надавало робочі місця, і було благим ділом для ВПО та ЗСУ. Так з’явилася ідея мініпекарні.

Виграли грант і запустили мініпекарню

Невдовзі Михайло Мельник, який є співзасновником Платформи соціальних змін, зателефонував мені й розповів про можливість отримання гранту на втілення свого підприємства. У нас, священників, прийнято завжди звертатися до єпископа про дозвіл на таку справу. Я так і зробив, і коли отримав його, ми розпочали прописувати проєкт, шукати необхідне обладнання, формувати асортимент мініпекарні. До цього ми неодноразово вигравали гранти на минулі проєкти, так сталося і цього разу. 

Завдяки гранту ми закупили техніку: пічку, в якій печуться булочки та хліб, пічку, де швидко підходить хліб, і тістоміс. Окрім цього, я неодноразово брав участь в освітніх проєктах Платформи соціальних змін, де дізнавався про ведення бізнесу, розвиток соціального підприємства, фінансову грамотність і бухгалтерську справу. До цього я мало розумівся на грошах, як вони працюють, що таке дебет і кредит тощо. Платформа соціальних змін дала багато корисних знань у цих темах, адже із запуском мініпекарні нам довелося з усім цим стикнутися.

10-20% доходу – для ЗСУ та ВПО

Далі постало питання, де б знайти таку локацію, щоб можна було і випікати, і продавати. Довго не думали: виявилося, що потрібне місце було у нас під носом. Біля нашої церкви є прохідний двір, що неподалік від міської та районної лікарень і перинатального центру. У цьому районі живе багато людей у п’яти- й дев’ятиповерхівках. Ми провели коротенький моніторинг і побачили, що потреба в нашій продукції є. Потенційні покупці сказали, що готові платити ціну вищу, ніж у інших, якщо буде справді смачно.

«Козацький» хліб – найпопулярніший серед військових

Ми експериментуємо з продукцією: у нас є п’ять-шість видів хліба, дивимося, чого люди справді потребують. Часто-густо спостерігаємо, що можуть брати один хліб, а потім переходять на інший. Нині найпопулярніший серед покупців – гречаний. Маємо класичний білий хліб у вигляді батона, дуже смачний «Бородинський» із присмаком меду, «Валаска», «Монастирський», «Козацький» із присмаком цибулі – його полюбляють військові.

Рецептурами займається професійний технолог, який також є і постачальником усіх інгредієнтів. Кожен хліб – це окреме мистецтво. Наша продукція відрізняється не тільки за смаком, а й за зовнішнім виглядом: хліб посипають борошном у вигляді тризубів і колосків. Це гарно виглядає, і людям дуже подобається.

Окрім хліба, у нас є й інша продукція, адже щоб догодити кожному клієнту, потрібен великий асортимент. Лідер продажу – це сосиска в тісті. Також маємо й солодкі булочки з маком, яблуком, вишнею, полуницею та шоколадом. Наша булочка досить велика, і кумедно виглядає, коли мама купує її для дитини та зрештою ще й сама наїдається.

Соціальне підприємництво – це не просто бізнес

Усі наші сили, знання та досвід ми спрямували на розвиток мініпекарні. Просто створити соціальне підприємство й залишити, щоб там працювали люди, – неефективно. Результат буде тільки тоді, коли постійно підтримуєш цю справу, готовий щось змінювати, доповнювати, моніторити, наскільки все з нашого боку продуктивно.

Будь-яке соціальне підприємництво важливе так само, як благодійні фонди або громадські організації, адже є різні верстви населення, які потребують його підтримки. Щоб ця сфера діяльності розвинулася повною мірою та ми мали міцний ґрунт під ногами, необхідно прийняти відповідні закони про соціальне підприємництво. Часто ми не розуміємо, як можемо розвинути свою справу й бути повністю прозорими перед державою. Адже це не просто бізнес – це бізнес із благодійним напрямом, який не тільки підтримує людей, а й надає робочі місця.